Цікаві факти з історії відкриття та застосування хімічних елементів та їх сполук.

Допитливим про цікаве 
(З книжок розділу)

Полоній, як і його «єдинокровний» предок радій, надзвичайно радіоактивний...
Проведені дослідження показали, що тютюн має властивість концентрувати в собі помітні кількості полонію... При згорянні тютюну полоній разом з димом потрапляє в легені курців і опромінює там живу тканину.На думку медиків, це одна з найістотніших причин захворювання на рак легень і горла.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 50–51).

У природі озон утворюється з молекулярного кисню під дією ультрафіолетових променів у стратосфері на висоті 15-30 км над рівнем океану. Озоновий шар дуже розріджений і якби його вдалося стиснути при звичайному атмосферному тиску, він мав би товщину всього 2-3 мм! Незважаючи на це, озон – надійний щит від палючих і смертоносних короткохвильових ультрафіолетових променів. Молекули озону збирають ультрафіолетові промені...
У нижніх шарах атмосфери утворення незначних кількостей озону спричинюється блискавками, чим і пояснюється відчуття свіжості в повітрі після грози.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 61).

Найбільшу кількість хімічних елементів (9) відкрив (синтезував) видатний американський учений Г. Сіборг разом зі своїми співробіт-никами: в 1940 р. – плутоній, у 1944-1946 рр. – америцій і кюрій,  у 1949-1950 – берклій, каліфорній, у 1952-1954 – ейнштейній, фермій, у 1955 – менделєвій, у 1958 р. – резерфордій (нобелій).

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 138).

Одна тонна граніту містить у середньому до 2,5 г урану і до 10 г торію. Отже, в гранітній скелі масою 1000 т є до 2,5 кг урану і до 10 кг торію. Граніти – майбутнє джерело ядерного пального, коли родовища уранових і торієвих мінералів повністю вичерпаються.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 146).

У 1843 р. було відкрито спосіб перетворення каучуку в гуму нагріванням його із сіркою. Винахідник назвав цей процес вулканізацією в честь міфічного бога підземних надр і вогню Вулкана. Оскільки самородну сірку добували під землею, а також помічали, що рідка сірка та її сполуки виділяються під час виверження вулканів, у міфах її називають «жовчю бога Вулкана».

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 149).

Японські хіміки розробили спосіб переробки відходів поліетилену на пальне. Для цього використані поліетиленові вироби – тару, труби, плівку, електроізоляцію тощо розплавляють, добавляють порошкоподібного нікелю, і утворену суміш нагрівають при 5000С. При цьому відбувається каталітичний крекінг – розщеплення довгих полімерних ланцюгів на уламки з невеликою кількістю вуглецевих атомів. У результаті утворюється суміш газоподібних і рідких вуглеводів (бензин, гас).

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 159).

Г. Кавендіш перший добув водень як самостійну речовину з певними, лише їй притаманними властивостями. Потім він обчислив густину водню (0,09 відносно густини повітря, взятої за 1) і встановив, що при взаємодії його з повітрям утворюється вибухова суміш.

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 138–139).

Водень можна розглядати і як звичайне, хімічне, але найкалорійніше пальне. Теплота згоряння водню – 117500 кДж/кг – майже втричі більша, ніж у нафти й нафтопродуктів, і приблизно в чотири рази більша порівняно з кам’яним вугіллям.
Ще Костянтин Едуардович Ціолковський вважав водень за пальне для двигунів майбутнього.

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 139–140).

З хлором, точніше, з його сполуками у вигляді кухонної солі людство знайоме вже давно. Археологічні розкопки свідчать, що в Прикарпатті почали добувати сіль кілька десятків тисячоліть тому, на Кавказі – чотири-п’ять тисяч років тому, в горах Пенджабу (Індія) – понад три тисячі років тому. З давніх-давен був відомий спосіб добування кухонної солі з морської води. Яскравий опис добування кам’яної солі в Лівії є в творах грецького історика Геродота (V ст. до н.е.).

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 234).

Йод у чистому вигляді – це тверда темно-сіра кристалічна речовина з металічним блиском, майже в два рази важча за алюміній. Йод має чудові властивості: при нагріванні він, не плавлячись, переходить у газоподібний стан (переганяється, або сублімується). Ось ця властивість йоду і сприяла відкриттю його.
Звичайно вважають, що йод уперше виділив у 1811 р. французький промисловець і хімік-любитель Бернар Куртуа.

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 236).

Бром – елемент багато в чому незвичайний. Він єдиний метал, який за звичайних умов перебуває в рідкому стані.

(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 241).